JavaScript отключён. Чтобы полноценно использовать наш сайт, включите JavaScript в своём браузере.

Ответить в теме

Сообщение: [QUOTE="vitamir, post: 444911, member: 930"] [ATTACH type="full"]161611[/ATTACH] Сьогодні — особливий день. 1 грудня народилися два брати, які назавжди змінили українську музику. Дві постаті, два характеры, два таланти — Георгій і Платон Майбороди. Унікальний випадок, коли одна родина дала Україні двох класиків, кожен з яких став символом своєї епохи. Це історія не лише про музику. Це історія про корені, біль, війну, талант, спадщину й мамину любов, яка буквально врятувала своїх синів із полону. Брати народилися у співучому селі Пелехівщина на Полтавщині. У їхній родині всі співали. Прабатько — талановитий майстер музичних інструментів, батько Іларіон грав на всьому, що мав струни, мати Одарка співала в церковному хорі. Майбороди росли серед музики, хоч ніхто й не планував із них «великих композиторів». Платон у дитинстві цюлився до балалайки, Георгій — до мандоліни. Пізніше старший брат власноруч навчив молодшого нот. Але доля була суворою: родина не вступила до колгоспу — і їх вигнали з рідного дому. 1941-го батька репресували. Та попри біль і втрати, хлопці не відійшли від музики. Навпаки — загартувались. Друга світова війна: випробування, яке могло все обірвати! Коли почалася війна, обидва брати пішли добровольцями. Вони пройшли крізь пекло, яке важко передати словами. У вересні 1941-го опинилися в оточенні під Шумейковим. Потім — полон і концтабір «Хорольська яма». І тут історія, яка заслуговує на окремий фільм. Їхня мама, дізнавшись, що сини в полоні, зібрала всі свої речі, всі заощадження — і викупила їх з концтабору. Буквально забрала з обіймів смерті. Після втечі брати знову пішли служити. Пройшли фронти й дійшли до Німеччини. І є чудова історія: у зруйнованій школі Платон побачив піаніно і заграв «Місячну сонату» Бетховена. Люди зруйнованого містечка підійшли слухати. Вони запитали: — Як ви можете воювати з Німеччиною, але грати музику німця? Платон відповів: — Ми воюємо не проти Бетховена. Ми воюємо проти фаwuзму. У цій фразі — весь Платон Майборода. Після війни їхні дороги розійшлися — але творили вони для одного народу Георгій — співець української опери та симфонії Старший брат — людина високої академічної музики. Його надихали Шевченко, Франко, українська мелодика і національна історія. Він створив: • 4 симфонії, • симфонічні поеми «Лілея», «Каменярі», • музику до театру й кіно, • і головне — 4 великі опери, що стали подіями культурного життя: — «Милана», — «Арсенал» (за яку отримав Шевченківську премію), — «Тарас Шевченко», — «Ярослав Мудрий». Його опери — це не просто музика. Це українська історія, відлита в мелодію. Георгій Майборода умів писати так, що хор у його операх звучав як голос народу. Його музика — сильна, щира, світла. Платон — серце української пісні Молодший брат — композитор народної душі. Його пісні знала вся Україна. Багато хто й досі співає їх, навіть не здогадуючись, що це — Майборода. Він написав понад 100 пісень, серед яких: • «Пісня про рушник» («Рідна мати моя») — перекладена 18 мовами! • «Білі каштани» • «Київський вальс» • «Ми підем, де трави похилі» • «Ти моя вірна любов» • «Пісня про вчительку» • «Колискова» Його пісні виконували легенди: Дмитро Гнатюк, Оксана Білозір, Даша Козак, Квітка Цісик, Костянтин Огнєвий. Мелодії Платона Майбороди стали символом української ніжності та щирості. Вони звучали в кіно, на радіо, в родинах, у школах, у маминих піснях на ніч… Це — музика, яка пахне домом. Два брати — дві дороги. Але один спільний дар Україні Вони мали різні стилі, різні характері, різні творчі світи. Георгій — глибокий симфоніст. Платон — геніальний мелодист. Але їх єднала любов до української пісні. Вони часто працювали поруч, у спільній кімнаті Будинку композиторів у Києві. Прокидалися о 4-й ранку і могли грати до вечора. Курили, сперечалися, радилися, жартували. Жили музикою. Коли Платон помер у 1989-му, Георгій сказав: “У мене ніби відняли руку”. Він пережив брата на три роки — і до останнього дня працював за роялем. Їхня спадщина — це пісні й опери, які стали частиною нас Платон подарував нам пісні, які ми співаємо без нот. Георгій — музику, яка звучить у залах та серцях. Їх іменами названі хорові капели, конкурси молодих композиторів. Їхні твори входять у шкільні програми. Їхні мелодії — в нашій культурній ДНК. Майбороди назавжди залишилися з нами. У кожній маминій пісні про рушник. У кожних весняних білих каштанах. У кожній арії про Україну. Пам’ятаємо. Дякуємо. Слухаємо. У день їхнього народження хочеться сказати просто: Дякуємо, Георгію та Платоне. Ви навчили українця співати душею. Ваша музика — це Україна. [/QUOTE]