Форма земли, закопанные города, потоп и ядерная война 300 лет назад

Какая по вашему форма земли?

  • Шаробозразная

    Голосов: 40 63.5%
  • Плоская

    Голосов: 6 9.5%
  • Не знаю, не видел

    Голосов: 6 9.5%
  • Сами мы не местные

    Голосов: 14 22.2%

  • Всего проголосовало
    63
Це вам справжня, ніяка не альтернативна, історія.
Посмотреть вложение 185064

Знищили націоналсоціаліістичний нацизм, і неонацистський інтернаціоналсоціалізм знищимо.
Ну, ещё то, по правде, 2я Мировая война началась в 1939м годе, по весне, када Япония напала на Монголию, а СССР, в силу союзного договора, пришёл спасти эту страну.
СПАС!!!
Кстати, мой отец там служил.... ГЛАВНЫМ БИБЛИОТЕКАРЕМ Советской группы войск.
Был призван в армию, отправлен и СРАЗУ- Главный библиотекарь.
Ибо во всех наших войсках небыло НИКОГО с библиотечным образованием и опытом работы.
Он САМ подбирпл и доставлял нужные книги Жукову и монгольскому маршалу Чой'бол сану.
Тоесть, можно сказать, был с ними знаком.

Вот ТАКОЕ начало 2й Мировой войны
 
Великий русский писатель! Равного ему - ещё поискать надо.... И не найти.
Справедливости ради - русских писателей лучше и значимее было много. Вот как один из советских - да, Шолохов выделяется. Типично советский:"

Официальным автором романа-эпопеи «Тихий Дон» является Михаил Шолохов, однако на протяжении десятилетий существует устойчивая версия, что истинным создателем основы произведения был казачий писатель и участник Белого движения Фёдор Крюков."

Цап-царапщик?
 
А по мне так и как советский, очень даже неплохо, а хорошо!
Я с октябрёнка до КПСС дошёл. СССР во мне по сей день жив.
 
шолохов злодій і брехун.
Інтернаціоналсоціалістський пропагандон.
Злодій, бо не він писав "Тихий Дон", це крадений рукопис.
В кінці кінців спився, бо нічого путнього, за його ж словами, так і не написав.
 
Саме так.
Як і калашников не автор відомого автомата, як не було ніколи " 28 панфілівців", і багато ще в історії 20 сторіччя видумано, перекручено перебрехано.
 
Пару слів до реального, а не "на біс для Сталіна" Дня перемоги.

Саме сьогодні Європа... ні, не святкує. Згадує. Сумує за загиблими. Намагається вже вкотре довести собі самій, що страшні рани вже зализані, що дика сварка, яка переколошкала всі народи без розбору, ніколи не повториться. Це ілюзія, але це - спосіб бодай якоїсь терапії після того, що сталося.

А запроваджений, як не помиляюсь, в 1968 році "Дєнь Побєди" - то про інше. То не терапія. Не стану пояснювати, чим це було за сересеру, але сьогодні це - розчісування імперського комплексу плюс звичне для русскіх привласнення чужого. Це ганебне дійство рік по року не викликає в мене жодних почуттів, окрім огиди. Навіть не ненависті.

І ще. Так вийшло, що я знав трохи більше своїх дідів, аніж пересічна персона мого покоління: я єврей, а єврейські родини зазвичай дуже розгалуджені та всі родичі знають всіх інших. Майже всі мої дідусі та багато моїх бабусь або воювали, або впахували на військових заводах та фабриках. А от "празднік со слєзамі на глазах" в них виходив трохи однобоко: вони згадували своїх загиблих, згадували свої тяжкі долі... а по парадах не вешталися. Одного-єдиного разу я, юний піонєр, притаркав після дооооовгих умовлянь свого дідуся Льову до школи на "урок мужества", то він там мовчки посидів, підвівся та й гайнув домів, а на мене так подивився, що з тієї пори я зарікся підкочуватись до нього з подібними проханнями. І про війну він мені не хотів розповідати, я про його бойову біографію дізнався випадково, коли читав мемуари Георгія "М`ясника" Жукова: в епізоді, де він писав про свою коротку інспекційну подорож із генералом Болдіним, стояло: "Мы с Болдиным отправились в войска, водителем был какой-то сержант, кажется, Спектор" (я не перевіряв дослівність, просто пам`ятаю приблизне формулювання). Отой "кажется, Спектор" і був мій дідусь, Леон Якович Спектор, який прослужив водієм всю війну: возив начальника штаба Київського округу генерала Болдіна, возив "навіженого вірмена" полковника Тер-Гаспаряна, гасав по передку на вантажівках, наривався на міни та німецькі танки... а мені, малому, ніколи нічого не розповідав. Розповідала бабуся Хана-Лея Нухімовна Лернер: і про нього, і про себе...

Те ж саме було і з моїм другим найулюбленішим дідусем, дідом Семеном. Той взагалі мені казав - мовляв, подвигів не буде, я тобі краще заспіваю. Ну, й співав, фронтові пісні. Про те, як він тричі втікав із німецьких таборів для полонених, як вижив на Білостокському виступі й дійшов до Берліна, як порядкував невеликим табором тепер уже для німецьких полонених, після чого катастрофічно закохався в доньку одного з них і примудрився через це всіх своїх 40 старих фольксштурмістів відпустити домів та ще й не потрапити після цього під трибунал - про це мені розповідала мама...

Так от. Спогади про моїх дідусів дорогі мені й я завжди про них пам`ятатиму, доки розум маю. І саме тому я категорично проти того, щоб портрети моїх дідів якісь незнайомі люди носили на палях, а потім викидали їх до смітників. Це мої діди, а не їхні. Це моя пам`ять, а не якогось підора зальотного, який молиться на кашкета Гітлера, волає "можемповторіть" та з усієї війни пам`ятає лише, що на війні давали "наркомівські сто грам". Нехай сам запхає собі палю до сраки й скаче по Красной площі під українськими дронами.

Я знаю, що це чисто символічний жест, але я сьогодні заявляю: я ЗАБОРОНЯЮ побєдобєсам та особисто хуйлу використовувати портрети моїх дідусів для їх огидних кривлянь. Я ЗАБОРОНЯЮ чужим людям, яких вважаю воєнними злочинцями, зазіхати на пам`ять моєї родини. Запхайте ваше побєдобєсіє глибоко цим тохес аран унд гейт індрерт.

Доповідь завершив.
(С) Дід Панас.

Один з моїх рідних дідусів також ні за цапову душу віддав своє життя під час нападу сересеру на Фінляндію. Про це в сім'ї намагались не згадувати. Не знаю, як і чим залякали мою бабусю нквдистські виблядки, але, навіть на 35 річницю побєдобєсія, коли червоні слідопити, учні сусідньої школи приходили і розпитували її про дідуся, пропонували знайти, де насправді його могила, бабуся відмовилась категорично. Прізвище та ініціали мого дідуся таки викарбували на пам'ятнику, поруч з сотнею інших, але, мені від того не стало краще.
 
Последнее редактирование:
Роспотребнадзор: Хантавирус Андес не опасен для россиян
В федеральной службе пояснили, что хантавирусный кардиопульмональный синдром (ХПС), вызываемый хантавирусом Андес, встречается в Северной и Южной Америке, где есть условия для его распространения. «Для россиян этот вирус не опасен. В редких случаях он может передаваться воздушно-капельным путем от человека к человеку при близком и длительном контакте», — подчеркнули в Роспотребнадзоре.

На территории России также есть очаги хантавирусных инфекций. Заражение может произойти от грызуна к человеку, проявившись в виде геморрагической лихорадки с почечным синдромом, которая от человека к человеку не передается. «По заключению экспертов Роспотребнадзора, вероятность того, что хантавирусы, вызывающие ГЛПС, начнут мутировать и передаваться от человека к человеку, крайне низкая», — заверили в санитарной службе.

Как сообщил научный руководитель центра НИЦЭМ имени Н. Ф. Гамалеи Александр Гинцбург, на разработку вакцины от хантавируса в России может уйти около 1,5 года. По его словам, пока такие разработки не проводились, так как для них требуется существенное финансирование, а потребительский спрос на рынке пока невелик.
 
Великий русский писатель
Михаи́л Алекса́ндрович Шо́лохов — русский советский писатель, журналист и киносценарист. Действительный член АН СССР. Военный корреспондент. Полковник. Лауреат Сталинской премии первой степени, Ленинской премии. Лауреат Нобелевской премии по литературе. Дважды Герой Социалистического Труда. Википедия
 
Як і калашников не автор відомого автомата
на Ижевском машиностроительном заводе на базе конструкции АК под личным руководством Калашникова были разработаны десятки опытных образцов автоматического стрелкового оружия.
Получил 35 авторских свидетельств на изобретения.
В 1990 году во время визита в США по приглашению Эдварда Иззела — историка оружия Смитсоновского института встретился с Юджином Стоунером (тоже самоучкой)— создателем главного конкурента АК — автомата M16. В США Калашникова встретили как кинозвезду,
Как же так- автора нет, а автомат и пулемёты есть? Так бывает?)))
 
Последнее редактирование:
Я поважаю копірайт, тому, вказав на першоджерело.
Суть наведенї мною цитати корелює і з моїм власним досвідом.
А заборона правди і здорового глузду на болотах, то ваші проблеми.
 
віддав своє життя під час нападу сересеру на Фінляндію.
Определённые параллели есть (Википедия)
В СССР, в свою очередь, знали о деятельности ультранационалистических финских организаций, ставивших своей целью «вернуть» Советскую Карелию (см. Великая Финляндия). Москву тревожило также одностороннее сближение Финляндии с западными странами и прежде всего с Германией, на которое Финляндия шла, в свою очередь, из-за того, что видела в СССР главную угрозу для себя. Президент Финляндии П. Э. Свинхувуд в 1937 году заявил в Берлине, что «враг России должен быть всегда другом Финляндии». В беседе с германским посланником он сказал: «Русская угроза для нас будет существовать постоянно. Поэтому для Финляндии хорошо, что Германия будет сильной».
СССР несомненно стремился лишь к обеспечению безопасности Ленинграда. Заверения Хельсинки в своём нейтралитете Сталина не удовлетворяли, так как он, во-первых, считал финское правительство враждебно настроенным и готовым присоединиться к любой внешней агрессии против СССР, а во-вторых, сам по себе нейтралитет малых стран не гарантировал, что они не могут быть использованы как плацдарм для нападения (в результате оккупации).
 
Ліга Націй? Ні, не чули smile_1smile_15
 

Статистика форума

Темы
3,326
Сообщения
266,116
Пользователи
2,554
Новый пользователь
luftmass
Назад
Сверху Снизу