Зверніть увагу — всі українські анекдоти грунтуються на самоїронії, а будь-який психотерапевт скаже: якщо в людини є самоіронія, то це те, що відрізняє здорового від хворого, ознака нормальної психіки. Там, де немає самоіронії, з’являється шпаринка, куди може влізти шизофренія. І якщо порівняти русскіє анекдоти й українські, то можна побачити, що вони різні.
У россійських анекдотах, де мова про россіян та людей інших національностей, наші північні сусіди завжди всіх перемагають своїм дебілізмом. Дебілізм у них непереможний. Самоіронії там нема, нуль, тоді як в українських є таке витончене самознущання. Дуже смішне. Ми із себе сміємося. І це очевидно, що такі анекдоти про себе самі українці й придумали. Це самоіронія, ознака здоров’я. Анекдоти про жадібних і підступних українців вигадали не заліщани, вони так не вміють. Я можу ці речі відразу побачити, де про українців, а де українці — самі про себе.
Вони ніколи не будуть проводитися раціонально, якщо ви будете намагатися вираховувати їхні дії з раціональної точки зору - ви, завжди облажаєтесь.
Тому що вони раціонально не діють ніколи. Для них дуже важлива пиха, зверхність яка заснована на глибокому комплексі неповноцінності. Тому що головний мем русского: «Ти мєня уважаєш?»
Для русского, дуже важливо шоб його «уважалі», а оскільки він не поважає себе сам то це питання набуває екзистенційного характеру. І для них це дуже важливо, а для того щоб тебе поважали є єдиний шлях, треба принижувати всіх інших і бажано всіх тих тільки хто слабкіший за тебе. Оце головний смисл.
Сенс русского в приниженні всіх, щоб тебе "уважалі". Звідси агресія, яка направлена як назовні так і в середину, це дуже складно, я не психіатр...
