Не можу повірити, що цей геніальний засранець святкує сьогодні 80-річний ювілей. Кажуть, у нього складний характер, але яке це має значення, коли слухаєш його неперевершене музикування? Замість наркотиків і безпробудних п'янок, він обрав шлях невпинного вдосконалення гри на гітарі... справжній рок-самурай!
Пам'ятаю, коли мені було 13, якось я почув, що за музику слухає мій дядько — це були неймовірні Deep Purple, а карколомні соло на гітарі у них виконував "гітарний Бог" — Рітчі Блекмор. Мені так сподобалося, що я навіть поцупив у дядька з автівки касету. Дядько не був педантом і рок-касети без футлярів валялися у нього по всій квартирі та машині, тож він навіть не помітив. З того моменту Deep Purple став моїм улюбленим гуртом, що вплинув на формування моїх смаків, а Річі Блекмор — улюбленим гітаристом. Ту пам'ятну "трофейну" касету я заслухав до дір — вона поклала початок моїй величезній колекції касет із рок-музикою.
Слухаючи записи з концертів Deep Purple, мене завжди доводило до божевілля, коли одними й тими самими нотами починали перегукуватися Ієн Ґіллан з його унікальним вокалом, клавішник "академік-органіст" Джон Лорд і "гітарний Бог" Рітчі Блекмор.
Трохи згодом я дізнався про існування іншого проєкту Блекмора — гурту Rainbow. І це знову було влучання "в саме серденько". Rainbow із Блекмором, Діо та Павеллом стали невід'ємною частиною мого музичного раціону.
Коли у 1997-му Рітчі зі своєю дружиною Кендіс заснували проєкт Blackmore's night, я одразу купив їхній перший альбом «Shadow of the Moon». І хоча це була інша музика, ніж та, яку я звик слухати — мені припав до душі м'який і мелодійний ренесанс-фолк-рок.... а ще ця романтична "середньовічна" музика справляла чудове враження на дівчат)
Не планував так багато писати, але накрило спогадами. Дякую за віртуозну музику, Рітчі! Довгих років і міцного здоров'я тобі, мій "гітарний Боже"!