От знову стало питання, як надійно "сушити" котушки електричним струмом, коли немає мікродатчика температури прямо на обмотці. Або коли немає термошкафа.
Котушка заживлена від генератора струму, мідний дріт 0,1 мм, перерізом 0,008 мм2.
При 24 градусах, в момент вмикання, напруга становила 2,9 Ом, струм виставлений на щільність
50 А/мм2, це 0,40 А.
Оправка з котушкою термоізольовані шматком тканини.
Через дві з половиною години напруга підвищилась до 3,3 Ом, і застабілізувалась.
Температурний коефіцієнт опору міді (А) становить 0,0043К-1.
Отже, за формулою, знаходим температуру обмотки котушки.
Rt=R0(1+Ax∆T)
Де Rt. - опір нагрітої обмотки;
R0 - початковий опір;
A - температурний коефіцієнт опору міді;
∆T - різниця температур, в кельвінах.
Отже виходить 3,3=2,9(1+0,0043х∆T)
Тоді ∆T=32, отже температура котушки 24+32=56 градусів. Ну явно мало для клею БФ-2.
Руку пече на металі оправки, але обмотка котушки майже не змінила свого кольору.
Тож збільшив струм через обмотку до 0,8 А, щільність струму стала 100 А/мм2. Напруга виросла до 7,2 В.
Потужність на котушці в новому режимі 7,1х0,8=5,7 Вт. Цілком допустимо.