Ауральные гармоники есть свойство слухового аппарата.
Он их сам генерирует.
Це, безумовно, вірно.
Але, цей процес відбувається вже після звуковипромінювання, як реакція на градієнт тиску повітря фізиологічного вуха сукупно зі залишками фізиологічного мозку бідолахи авдитила. І як Вам вже вище писали, цей процес індивідуальний і невідворотний. І жодним чином не пов'язаний зі звуковідтворенням, лише зі звукосприйняттям. Тобто бузина в горОді, а дядько таки в гОроді
Вторая гармоника при уровне громкости 90 дБ в районе 8%, третья 0,1%, пятая 0,0003%
Понятно, что при громкости 96 дБ 10% второй гармоники ухо ее не услышит.
Зато услышит 0,001% пятой гармоники.
Что было еще раз подтверждено нашим форумчанином, цитату которого привел выше.
Я справді поважаю Чівера, на загальновідому дисертацію якого Ви посилаєтесь, та є кілька нюансів.
Жоден притомний авдитил не слухатиме музичні консерви зі середнім рівнем звукового тиску 96 дБА, ба навіть 90 дБА, бо втратить бідолаха залишки слуху досить швидко.
І Вам має бути байдуже, хто там і скільки чого не почує. Як не почув, то і розмови вести немає про що.
Тому, або Ви знову Чівера недочитали, або таки знову намагаєтесь маніпулювати фактами.
Вот где кроется успех ламп и безоосников.
Ані лампи, ані безОООСники не мають жодних успіхів.
Спектр спотворень каскадом підсилення напруги сигналу визначається лише кривизною його передавальної характеристики і місцем робочої точки на цій характеристиці. І жодної езотерики про теплий ламповий.
Загальновідомий випадок, коли на одному зі авдитильських збіговиськ один конструктор налаштував за ніч свій підсилювач на біполярних транзисторах таким чином, що жоден авдитил не зміг відрізнити його звук від лампових братів під час подвійного сліпого тестування при прослуховуванні.
Щодо загального зворотнього зв'язку, це просто один з інструментів справжнього освіченого схемотехніка, що дозволяє йому отримати більш високу лінійність підсилювача. Бо власна лінійність будь-яких активних компонентів, на яких виготовляють підсилювачі, виявляється недостатньою. Не більше і не менше.
Конструкторы которых повышают линейность своих устройств для получения максимально приближенного к линейности слухового аппарата.
Вот откуда требования к короткому хвосту гармоник, быстрому спаду с повышением номера, и почти игнорирование уровня второй.
А це явне нерозуміння причин намагань конструкторів отримати на стільки лінійний підсилювач, на скільки це можливо технічно та технологічно, а також, спроба притягнути сюди за вуха фізиологію та психоакустику. Тобто знову маніпуляція з Вашого боку
А кто пробовал измерять спектр гармоник с выхода усилителя, подключенного к реальной АС?
І що Ви хочете там такого побачити, що би принципово відрізнялось від випадку навантаження бідолахи підсилювача на активний опір адекватного номіналу? Про косинус фі всі чули, маю надію.
Також всі чули, що вихідний опір підсилювача складається з двох частин. Все це можна змоделювати і врахувати на етапі розробки підсилювача. Тобто, не проблеми, лише витрати.
