Я вже писав, що технічного терміна "мікродинаміка" не існує, тому оцінювати чи вимірювати немає чого, в даному випадку. Ви змушуєте мене повторюватись.
Те про що авдитили так говорять, виглядає як здатність звуковідтворюючого тракту передати електричні сигнали відносно низьких рівнів.
На стільки низьких, що ці рівні можуть бути співставними з рівнями електричних же сигналів спричинених спотвореннями до яких призводять нелінійні або лінійні ефекти, що виникають в компонентах тракту під час відтворення в процесі перетворенння сигналу з "цифрової" на "аналогову" форму,. зміну його амплітуди та перетворенні з електричного сигналу в акустичний.
Оскільки реальний музичний сигнал складається з певної досить великої кількості тонів і обертонів, в процесі перетворення з цифри на аналог та підсилення виникає безліч інтермод, що еквівалентні шумоподібному електричному сигналу, який складається з початковим електричним сигналом фонограми і спотворює її. Іноді так, що це відчутно на фізиологічне овдитильське вухо як втрату частини об'єму чи панорами звукової картини при прослуховуванні, по відношенню до оригінальної фонограми. Тобто,якщо в фонограмі того всього не було, то і втрачати немає чого.
З іншого боку, найвагоміший внесок в спотворення електричного сигналу фонограми вносить кінцевий підсилювач та результат його взаємодії з акустичною системою. Нелінійність підсилювача непереборна абсолютно, але може бути зменшена відносно. До рівня. коли його вплив стане непомітним на фізиологічне авдитильське вухо. В конкретних числах ці рівні відомі і сьогодні досяжні підсилювачі, вплив на електричний сигнал яких не чути. можна тільки вимітряти, як нелінійність підсилювача. Методики стандартні.
До них трохи інші вимоги.
